Իոսիֆ Բրոդսկի
Ոչ կարոտ, ոչ սեր և ոչ էլ թախիծ,
Ոչ տագնապ և ցավ սրտառաջքդ ընկած,
Երբ ամբողջ մի կյանք ապրել ես անբիծ
Եվ կես ժամ ունես մինչ մահ կամ անթաղ:
Դե մտիկ արա և գուցե տեսնես
Նրբանցքում տաքսին ոնց է դղրդում,
Վանքը չափառած ծառերը պես-պես
Տկար մանուկի վերում են շրշում:
Երբ անմեկնելի հեռուներին հունչ
Գիշերապահը կսուլի ջահել,
Տե՛ս, դաշնամուրի աղմուկը մրմունջ
Լող կտա, կանցնի գլխիցդ ահել:
Եվ չես հասկանա, չես զգա, անմի՛տ,
Հինգ գմբեթներին էլ ո՞նց կտակես
Ինչը դատարկ է՝ քար թե գրանիտ,
Կամ անցած մի կյանք և կամ հոգիդ՝ կես:
Փոխադրությունը Արմեն Ալավերդյանի
Иосиф Бродский
Ни тоски, ни любви, ни печали,
ни тревоги, ни боли в груди,
будто целая жизнь за плечами
и всего полчаса впереди.
Оглянись — и увидишь наверно:
в переулке такси тарахтят,
за церковной оградой деревья
над ребенком больным шелестят,
из какой-то неведомой дали
засвистит молодой постовой,
и бессмысленный грохот рояля
поплывет над твоей головой.
Не поймешь, но почувствуешь сразу:
хорошо бы пяти куполам
и пустому теперь диабазу
завещать свою жизнь пополам.